01
Старт
Діма виріс у Кривому Розі — з футболом, танцями і мріями про небо. Закінчив льотне училище, пробував себе в різних роботах, деякий час жив в Одесі, але повернувся до рідного міста. У 2019 році сам вирішив піти служити — пішов до патрульного батальйону.
Після поранення перший місяць вмістив 25 операцій. Загалом їх було 69. Біль була такою, що думати про майбутнє просто не було сил. «Я навіть не думав про те, що буде далі — настільки боляче було просто існувати.» Коли біль трохи відступила, прийшло усвідомлення: життя вже не буде таким, як раніше. І разом з ним — депресія.
Витягували люди. Друзі, мама, дівчина, яка перші три місяці була поруч невідлучно. Телебачення, зйомки, новий розділ — можливість відволіктися і побачити себе з іншого боку. Олександр Педан і Нікіта Алексєєв підтримували так, що повертатися до темних думок ставало дедалі важче. «Моментами все було добре, моментами знову заходив у депресію — але щоразу було за що триматись.»
02
Втрата
— наша мета
«Втрата кінцівки — це не кінець життя, а тільки початок нового»
03
команда
Фільм «Сталеві», знятий під час лікування, став для Діми несподіваним відкриттям. Спочатку він навіть не розумів, що це буде повноцінна стрічка — надто важким був стан. Але коли побачив результат, зізнався собі чесно: «Я бачив, наскільки був слабкий і не вірив у себе. А кінець фільму показав, на що людина здатна — навіть якщо сама про це не здогадується.»
До Second Wind Club його запросив Олександр Педан. Діма не вірив, що зможе. Перше сходження здавалося Еверестом. Але зміг — і відчув те, що потім важко передати словами. «Я побачив: все можливо. Бути в команді людей, які тебе розуміють, сміятися разом, доводити собі, що без ніг можна робити те, що інші не роблять — це і є рух вперед.»
Зараз Діма мріє підкорити одну з вершин у Карпатах на двох протезах. І час від часу їздить до хлопців у лікарні — не з порадами, а просто підняти настрій. І сказати те, що знає точно: «Рухайся і не жалій себе. Втрата кінцівки — це не кінець. Це початок нового.»
04
